Школа у парку оновила вікна!
Райцентрівські школи добре знають ім’я мецената Віктора М’ялика. Бізнесмен, який заробив капітал у столиці в будівельній сфері, родом з нашого району, але не забуває про батьківський край і завжди допомагає землякам. Мабуть, немає такого села в районі, де він ще не бував із своїми соціальними ініціативами. Школи, дитячі садочки, церкви та релігій громади інших конфесій, волонтери і наші солдати-захисники знають його як безвідмовного благодійника. Лише на заміну вікон у дитсадках і школах він уже витратив понад 800 тисяч гривень.
Що стосується райцентрівських шкіл, то в колегіумі він уже записаний на почесній дошці пошани меценатів шкільного музею, школа під каштанами хизується новенькими вікнами (майже 40 їх за кошти Віктора М’ялика встановлено торік з північної сторони, де найбільш холодно).
А 17 травня бізнесмен побував і у третій райцентрівській школі, яка розташована в мальовничому парку коло палацу Красицького. До Віктора Ничипоровича звернулися батьківський комітет і керівництво школи з проханням допомогти замінити частину вікон, проблема з якими стояла дуже гостро через їх зношеність.
Скажімо, якщо у відремонтованому блоці початкових класів і в садочку в найбільші морози торік температурний режим був у межах 24-26 градусів тепла, то в інших класах школи навіть у теплі дні зими температура ніколи не піднімалася вище 16 градусів.
Тож стараннями і коштами бізнесмена (вартість їх виготовлення й установки біля 200 тисяч гривень) вже за місяць було замінено 24 вікна. Додатково він потратився ще й на антимоскітні сітки на вікна (оскільки школа в парку) для блоку початкових класів, групи продовженого дня та кімнат індивідуального навчання, загальне число відвідувачів яких складає 102 дитини. А на зекономлені кошти працівники закладу ще й пилосмока примудрилися купити.
– Мені приємно допомагати землякам, – ділиться враженнями Віктор М’ялик. – Тим більше, що тут дуже затишно і гарно, видно, що працівники закладу вкладають сюди не тільки сили, а й душу. Ми виділяли допомогу на подібний садочок у Фастові, там зараз просто казка. Але хочу сказати, що на Поліссі цей дитячий садочок у Володимирці в третій школі, мабуть, найзатишніший. І удвічі приємно, що тут є і часточка моєї турботи. Адже діти – це наше основне багатство, і в них треба вкладати кошти, турботу і ласку сьогодні, а не відкладати все на потім. А ще я б хотів, щоб вчителі навчали всіх діток бути згуртованими і дружніми, бо лише так можна збудувати багату й заможну країну.
Поки Віктор Ничипорович гостював у школі й дитсадку, його водій катав малечу на позашляховику. Діти аж пищали від захвату, проїхавшись на дорогій автівці бізнесмена (таких всього дві в Україні). Тепер вони точно запам’ятають ім’я Віктора М’ялика – щирого мецената і просто доброго дядю, який не шкодує дітям перш за все доброти.
Волонтери їдуть на Схід
У той же день 17 травня Віктор М’ялик зустрівся з волонтеркою Інгою Безушко. Вона саме збиралася вирушати в черговий рейс з гумконвоєм на Схід до наших воїнів, тож прибула уже в камуфляжі та з військом рюкзаком.
Проблема, як завжди в таких поїздках, одна: необхідні речі, продукти та запчастини зібрали всім миром, а от на заправку транспорту грошей не вистачає. А нашої з вами допомоги так чекають сиротинці на Сході, жителі прифронтових і фронтових сіл і містечок, бійці на передовій…
Віктор Ничипорович розпитував про потреби бійців на фронті, пообіцяв свою подальшу підтримку (хоча й так щомісяця виділяє значні кошти на підтримку воїнів АТО та жителів сірої зони) і вручив волонтерці 6 тисяч гривень на пальне. У відповідь Інга подякувала бізнесмену за допомогу, яку він виділяє уже не вперше, і побігла. Вантажиться бус, якого очікують наші бійці від Щастя і Станиці Луганської аж до Луганська.
Повертайтесь живими, друзі, і щира вам вдячність за нелегку й невдячну, але таку потрібну волонтерську роботу.