Вакцинація важлива не лише для власного захисту, але й для захисту усіх людей навколо, як щеплених, так і ні. Чому так? Давайте розбиратися.
1. Перша причина – колективний імунітет. Чим більше людей захищені від хвороб, тим важче інфекціям поширюватися. Якщо рівень вакцинації низький, виникають спалахи кору, дифтерії чи інших страшних хвороб. У першу чергу від цих спалахів страждають діти, які занадто малі, щоб вакцинуватися від деяких хвороб, а також люди, які мають важкі хронічні хвороби. У людей з онкологією, імунодефіцитними станами, діабетом та іншими серйозними захворюваннями імунна система дуже ослаблена, а тому вакцинація не може захистити їх повністю. Вони можуть захворіти і навіть померти.
2. Друга причина – мутації. В організмі невакцинованих людей інфекції змінюються і вчаться обходити імунний захист. Чим більше таких людей – тим більше шансів на те, що вірус мутує в новий штам, від якого не захищатимуть наявні вакцини. І тоді в небезпеці опиняться всі люди, незалежно від того, чи були вони щеплені.
Саме для того щоб цього не сталося, усі країни світу розробили графіки обов’язкових щеплень. В Україні вакцинують за Національним календарем ! Вакцинуйте дітей за цим календарем, щоб захистити їх та людей навколо!
ВАКЦИНАЦІЯ - це важливий крок до запобігання хворобам
#Національний_Календар_
бактеріальних (туберкульозу, дифтерії, кашлюка, правця, гемофільної інфекції);
вірусних (поліомієліт, кір, гепатит В, краснухи, епідемічного паротиту).
Щеплення від цих захворювань здійснюються за державні кошти і таким чином гарантується можливість отримати їх безоплатно. Крім цього, чинні нормативно-правові акти щодо імунопрофілактики включають і рекомендовані щеплення, що не входять в обов’язковий перелік, але можуть захистити від небезпечних хвороб. Такі вакцини можна придбати за власний кошт в аптеці або зробити щеплення у приватній клініці.
#Пневмококова_інфекція
У світі пневмококова інфекція є однією з основних причин смертності серед дітей до 5 років. Згідно з оцінками World Health Organization (WHO), щорічно у світі фіксують 1,6 млн. летальних випадків внаслідок пневмококових захворювань, близько 50% з них – серед дітей до 5 років.Пневмокок - це причина таких небезпечних захворювань, як менінгіт, бактеріємія та сепсис. У 2018 р. було зафіксовано 43 випадки пневмококового менінгіту, із них 10 – серед дітей віком до 17 років.
Найбільше випадків серед дитячого населення – 50% (5 осіб) зареєстровано у віці 5-9 років.
Захиститися від захворювання можна, отримавши дозу відповідної вакцини. Дітям вакцинацію проти пневмококової інфекції можна проводити одночасно з іншими вакцинами, передбаченими Календарем. Вакцинуватися можна в будь-якому віці.
#Менінгококова_інфекція
Менінгококовий менінгіт – це небезпечна інфекція, що вражає оболонки головного та спинного мозку. Якщо вчасно не розпочати лікування, то 50% випадків закінчуються летально.
Група ризику: діти, люди з ослабленим імунітетом, вагітні, мікробіологи, які працюють у лабораторіях з патогенними бактеріями, мандрівники, які подорожують у країни Африки (на південь від Сахари, від Сенегала до Ефіопії).
Вакцинація – це найкращий спосіб захистити себе та своїх дітей від бактеріального менінгіту.
#Гепатит_А
Гепатит А ‒ це високозаразне, короткотривале інфекційне захворювання печінки, спричинене вірусом гепатиту А.
Люди, які інфікуються вірусом гепатиту А, можуть відчувати нездужання від декількох тижнів до декількох місяців, але, як правило, повністю одужують і не мають тривалого ураження печінки.
У рідкісних випадках гепатит А може спричинити печінкову недостатність і навіть смерть. Це найчастіше зустрічається в людей похилого віку та в людей з іншими серйозними проблемами зі здоров'ям (хронічні захворювання печінки).
#Вірус папіломи людини
Вірус папіломи людини (ВПЛ) – це дуже поширений вірус, що може призвести до раку.
Щорічно у світі фіксують близько 500 тис. нових випадків захворювання і більше 250 тис. смертельних випадків, в Україні – більше 2 тис. смертей жінок. Попри те, що існує скринінг на рак шийки матки, який здатен виявити рак на ранніх термінах, немає рекомендованих скринінгів інших видів раку, викликаних ВПЛ-інфекцією (рак горла, анусу, статевого члена, піхви або вульви).
Вакцина проти ВПЛ забезпечує ефективний та тривалий захист від ВПЛ, що найчастіше викликають рак.
#Ротавірусна_інфекція
Ротавірус легко поширюється серед немовлят та маленьких дітей. Вірус може спричинити сильну діарею, блювання, лихоманку та біль у животі. У дітей з ротавірусною інфекцією легко виникає зневоднення, що підвищує ризик госпіталізації.
Гарна гігієна, тобто миття рук та дотримання чистоти, важлива, але недостатня для контролю поширення хвороби. Ротавірусна вакцина – це найкращий спосіб захистити свою дитину від ротавірусу.
Більшість дітей (приблизно 9 із 10), які отримують вакцину, будуть захищені від важкої ротавірусної хвороби. Близько 7 із 10 дітей будуть захищені від ротавірусної інфекції будь-якої тяжкості.
#Вітряна_віспа
Вітряна_віспа (вітрянка) – це високозаразне захворювання, що викликається вірусом вітряної віспи (варіцела-зостер). Вірус спричиняє висипку, свербіж, втомлюваність та лихоманку.
дози вакцини приблизно на 90% ефективно запобігають вітрянці. Коли ви вакцинуєтесь, ви захищаєте себе та інших людей у вашому оточенні.
Деякі люди, які щеплені проти вітрянки, все ще можуть захворіти. Однак, як правило, перебіг хвороби при цьому легший з меншою кількістю пухирів і невеликою температурою або зовсім без неї.
#Грип
Грип – це заразне респіраторне захворювання, спричинене вірусами грипу, що уражають ніс, горло та легені. Можуть спричинити захворювання як з легким, так і з важким перебігом, а також призвести до госпіталізації та смерті.
Кожен може захворіти на грип, а серйозні ускладнення можуть трапитися в будь-якому віці. Проте в деяких людей підвищений ризик розвитку серйозних ускладнень, пов’язаних з грипом, якщо вони захворіють. Це люди 65 років і старше, люди будь-якого віку з певними хронічними захворюваннями (такими як діабет, астма або серцеві захворювання), вагітні жінки та маленькі діти.
Найкращий спосіб і найважливіший крок для запобігання грипу – це щорічна вакцинація проти грипу.
Пам’ятайте, що завдяки вакцинації ви захищаєте не тільки себе, але й усе своє оточення.
Обережно! ГРВІ
З початком зими звичайно зростає захворюваність на гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВІ).
Симптоми ГРВІ: головний біль, біль в очних яблуках, ломота, озноб, нежить, потім кашель, біль у горлі…
Загальні положення для хворого на ГРВІ:
Щадний режим напівпостільний, домашній;
Регулярне провітрювання приміщення;
Молочно-рослинна легка їжа 4-6 разів на день дрібними порціями. В перші дні щоденно випивати до 3-х літрів теплої рідини: чаї з ромашки, липи, шавлію; морси, компоти; соки;
Обов’язково вживати продукти, що містять фітонциди: часник, цибулю, хрін, чорну редьку;
Вологе прибирання кімнати щодня з дезинфікуючими засобами (дверні ручки, санітарні кімнати, виделки, чашки);
Часто мити руки.
Особливе ставлення до температури.
Температуру тіла до 38,20 С “збивати” не потрібно. При цій температурі в кров виходить велика кількість лейкоцитів з максимальною фагоцитарною активністю, організм починає продукувати людський інтерферон – його аналогів аптеки не мають.
А коли збивається температура нижче 38,20 С, тоді слід чекати ускладнення і готуватися до довготривалого лікування, бо ні достатнього викиду лейкоцитів, ні продукування інтерферону в необхідній кількості не відбувається.
При температурі вище 38,50 С потрібно прийняти таблетку парацетамола (після їжі!). Понизити температуру можна, якщо пити чай з липи або з липи і малини, що викликає потовиділення. Ефективним засобом є обтирання тіла кожні 15–30 хв. розчином: вода – оцет 1:1. Зони обтирання: шия, руки (під пахвами, ліктьові ямки, зап’ястя), ноги (пахові зони, підколінні ямки, голеностопи).
У період захворювання на ГРВІ не потрібно вживати аспірин (викликає кровотечу шлунково-кишкового тракту – так званий синдром Рея) і – в перші 5 днів хвороби – антибіотики. “Ведмежою послугою” організму є вживання колдфлю, фервексу, флюколду при температурі нижче 380 .
РОТАВІРУС
Ротавірус – це тип інфекції, який найчастіше зустрічається у дітей віком до 5 років. Він є заразним та легко передається. Найчастіше інфекція виникає в маленьких дітей, проте вона також може розвинутись і в дорослих (менш тяжко). Зазвичай ротавірус проходить самостійно, однак серйозною проблемою в даній ситуації є зневоднення. Інфікування ротавірусом відбувається взимку та навесні.
Інкубаційний період – від 12 до 24 год.
Зазвичай симптоми з'являються через 2 дні після того, як дитина піддається впливу ротавірусу. Блювота та діарея можуть тривати від 3 до 8 днів.
Симптоми:
підвищена температура тіла, лихоманка;
втрата апетиту;
нудота, багаторазова блювота;
здуття, діарея;
ознаки зневоднення (особливо небезпечно для немовлят 6-12 міс. та дітей молодшого віку);
загальна млявість.
Люди, інфіковані ротавірусом, розповсюджують вірус зі своїми випорожненнями (фекаліями). Так вірус потрапляє у навколишнє середовище та може заразити інших людей. Варто пам’ятати, що інфікування відбувається не тільки фекально-оральним шляхом, але й за допомогою контакту з поверхнями, предметами, що могли бути забруднені (іграшками, меблями, інфікованою водою та під час їжі).
Якщо у вас або вашої дитини є такі симптоми, зателефонуйте своєму лікарю:
постійна блювота;
часта діарея протягом 24 год. або довше;
нездатність утримувати рідини;
лихоманка 40 ° C;
рідке сечовипускання.
Госпіталізація потрібна лише при інфекціях, що спричинили сильне зневоднення.
Найкращий спосіб захиститись від ротавірусної інфекції – це вакцинація‼️
Дотримуйтесь простих правил гігієни та не дайте шансу хворобі‼️
Загроза епідемії грипу
У зв'язку з загрозою можливого спалаху захворювань на гострі респіраторні інфекції нагадуємо:
ГРІ - це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної та інших систем.
Вітрянка
Вітрянка (вітряна віспа) — високозаразне гостре інфекційне захворювання, що протікає з характерною бульбашкової висипом. Частіше хворіють діти, які відвідують дитячий садок або школу — місця з великим скупченням людей.
Захворювання викликається одним з вірусів герпесу. Вітряна віспа — дуже заразне захворювання. Вірус передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом (при розмові, перебування в одному невеликому приміщенні). Зараження також може статися від хворого оперізувальний лишай (викликається тією ж різновидом вірусу герпесу).
Хворий на вітрянку стає заразним за два дні до появи висипань, і залишається заразним протягом перших 5-7 днів після появи висипки.
Інкубаційний період вітрянки 7-21 день. В організм людини вірус потрапляє через слизові оболонки носа, рота і глотки. Потім вірус розноситься по організму лімфою і кров’ю, проникає в шкіру і слизові оболонки, де відбувається його розмноження.
Що відбувається?
Вітрянка починається з підвищення температури до 380С, слабкості.
На шкірі обличчя, волосистої частини голови, тулуб, слизових оболонках (в роті, на статевих органах) з’являються червоні плями розмірами до 5-7 мм. Через кілька годин на їх місці утворюються пухирі, а потім — маленькі, точкові пухирці з прозорим вмістом. Через один-два дні вони покриваються корочками, які, отпад, не залишають сліду.
Поява нових висипань (протягом 3-8 діб) і трансформація окремих елементів висипу відбуваються одночасно — тому на одній ділянці шкіри можна бачити і плями, і пухирі, і бульбашки, і скориночки.
Висип супроводжується сильним свербінням. При кожному новому висипанні відзначається підйом температури тіла, порушується самопочуття дитини. Розчісування висипань і здирання корочок може призвести до потрапляння інфекції в ранки і їх нагноєння.
Ускладнення
Ускладнення вітрянки зустрічаються рідко ічаще все пов’язані з неакуратною обробкою висипань і їх нагноєнням, що згодом призводить до утворення рубців.
Вкрай рідко в ослаблених дітей зустрічаються тяжкі форми вітрянки з ураженням головного мозку, внутрішніх органів. Подібні форми хвороби лікують у лікарнях, застосовуючи спеціальні терапевтичні методи.
Діагностика та лікування
Діагноз встановлюється лікарем при наявності відомостей про контакт з хворим вітрянкою і на підставі клінічної картини (характерної висипки і загального стану).
Лікування вітрянки проводять у домашніх умовах. Мета лікування — не допустити нагноєння пухирців. Для цього відмінно підійде зеленка, можна використовувати рідину Кастеллані, водний розчин фукорцином або марганцівки і т.д. Спиртові розчини діти переносять дуже болісно.
З першого дня хвороби необхідно купати дитину, додаючи в ванночку слабкий розчин марганцівки. Створіть шкірі малюка максимально комфортні умови: не одягайте щільну і тісний одяг, використовуйте тільки бавовняну білизну.
Якщо вашу дитину турбує сильний свербіж, скажіть про це лікареві: він призначить протиалергічні засоби.
При підвищенні температури вище 380С, ознобі, дитині необхідно дати жарознижуючі засоби (парацетомол, ібупрофен).
Захворілого вітрянкою ізолюють вдома протягом дев’яти днів з початку хвороби. У дитячих дошкільних установах встановлюється карантин тривалістю 21 день.
Профілактика
Вакцина в достатній мірі оберігає від вітрянки та її ускладнень. Її рекомендують проводити дітям у віці 12 місяців і старше, а також підліткам і дорослим, які раніше не хворіли на вітрянку і не отримали вакцинацію. Вакцина захищає від захворювання на 10 і більше років. У рідкісних випадках люди, що отримали вакцинацію проти вітрянки, можуть захворіти вітрянкою, але захворювання буде протікати в легкій формі.
В даний час в США, Японії і деяких інших країнах щеплення від вітрянки є обов’язковою для прийому дитини в дитячий дошкільний заклад. Але в Росії вакцинація дітей від вітрянки ще не отримала широкого розповсюдження, і це залишається вибором батьків.
Варто відзначити, що деяким люди з ослабленою імунною системою (в результаті хвороби або прийому ліків, що впливають на імунітет) не варто вакцинуватися, оскільки в них можливе розвиток ускладнень. Тому перш ніж отримувати вакцину проти вітрянки пацієнту з ослабленою імунною системою, слід проконсультуватися з лікарем.
Вітрянка (вітряна віспа) — високозаразне гостре інфекційне захворювання, що протікає з характерною бульбашкової висипом. Частіше хворіють діти, які відвідують дитячий садок або школу — місця з великим скупченням людей.
Захворювання викликається одним з вірусів герпесу. Вітряна віспа — дуже заразне захворювання. Вірус передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом (при розмові, перебування в одному невеликому приміщенні). Зараження також може статися від хворого оперізувальний лишай (викликається тією ж різновидом вірусу герпесу).
Хворий на вітрянку стає заразним за два дні до появи висипань, і залишається заразним протягом перших 5-7 днів після появи висипки.
Інкубаційний період вітрянки 7-21 день. В організм людини вірус потрапляє через слизові оболонки носа, рота і глотки. Потім вірус розноситься по організму лімфою і кров’ю, проникає в шкіру і слизові оболонки, де відбувається його розмноження.
Що відбувається?
Вітрянка починається з підвищення температури до 380С, слабкості.
На шкірі обличчя, волосистої частини голови, тулуб, слизових оболонках (в роті, на статевих органах) з’являються червоні плями розмірами до 5-7 мм. Через кілька годин на їх місці утворюються пухирі, а потім — маленькі, точкові пухирці з прозорим вмістом. Через один-два дні вони покриваються корочками, які, отпад, не залишають сліду.
Поява нових висипань (протягом 3-8 діб) і трансформація окремих елементів висипу відбуваються одночасно — тому на одній ділянці шкіри можна бачити і плями, і пухирі, і бульбашки, і скориночки.
Висип супроводжується сильним свербінням. При кожному новому висипанні відзначається підйом температури тіла, порушується самопочуття дитини. Розчісування висипань і здирання корочок може призвести до потрапляння інфекції в ранки і їх нагноєння.
Ускладнення
Ускладнення вітрянки зустрічаються рідко ічаще все пов’язані з неакуратною обробкою висипань і їх нагноєнням, що згодом призводить до утворення рубців.
Вкрай рідко в ослаблених дітей зустрічаються тяжкі форми вітрянки з ураженням головного мозку, внутрішніх органів. Подібні форми хвороби лікують у лікарнях, застосовуючи спеціальні терапевтичні методи.
Діагностика та лікування
Діагноз встановлюється лікарем при наявності відомостей про контакт з хворим вітрянкою і на підставі клінічної картини (характерної висипки і загального стану).
Лікування вітрянки проводять у домашніх умовах. Мета лікування — не допустити нагноєння пухирців. Для цього відмінно підійде зеленка, можна використовувати рідину Кастеллані, водний розчин фукорцином або марганцівки і т.д. Спиртові розчини діти переносять дуже болісно.
З першого дня хвороби необхідно купати дитину, додаючи в ванночку слабкий розчин марганцівки. Створіть шкірі малюка максимально комфортні умови: не одягайте щільну і тісний одяг, використовуйте тільки бавовняну білизну.
Якщо вашу дитину турбує сильний свербіж, скажіть про це лікареві: він призначить протиалергічні засоби.
При підвищенні температури вище 380С, ознобі, дитині необхідно дати жарознижуючі засоби (парацетомол, ібупрофен).
Захворілого вітрянкою ізолюють вдома протягом дев’яти днів з початку хвороби. У дитячих дошкільних установах встановлюється карантин тривалістю 21 день.
Профілактика
Вакцина в достатній мірі оберігає від вітрянки та її ускладнень. Її рекомендують проводити дітям у віці 12 місяців і старше, а також підліткам і дорослим, які раніше не хворіли на вітрянку і не отримали вакцинацію. Вакцина захищає від захворювання на 10 і більше років. У рідкісних випадках люди, що отримали вакцинацію проти вітрянки, можуть захворіти вітрянкою, але захворювання буде протікати в легкій формі.
В даний час в США, Японії і деяких інших країнах щеплення від вітрянки є обов’язковою для прийому дитини в дитячий дошкільний заклад. Але в Росії вакцинація дітей від вітрянки ще не отримала широкого розповсюдження, і це залишається вибором батьків.
Варто відзначити, що деяким люди з ослабленою імунною системою (в результаті хвороби або прийому ліків, що впливають на імунітет) не варто вакцинуватися, оскільки в них можливе розвиток ускладнень. Тому перш ніж отримувати вакцину проти вітрянки пацієнту з ослабленою імунною системою, слід проконсультуватися з лікарем.
СКАРЛАТИНА
Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, що характеризується симптомами загальної інтоксикації, ангіною і висипаннями на шкірі.
Збудником скарлатини є (? – гемолітичний стрептокок групи А, який продукує екзотоксини. Реакція організму на збудник залежить від наявності у дитини антитоксичну імунітету.
Скарлатина – антропонозная інфекція. Джерелом збудника є хвора скарлатиною, а також хворий будь-який інший формою стрептококової інфекції.
Епідеміологічний процес при скарлатині характеризується спадами і підйомами кожні 2-3 роки; виявляється сезонність захворюваності з піком в осінньо- зимові місяці. Частіше хворіють діти дошкільного і раннього шкільного віку. Через наявність трансплацентарного імунітету і фізіологічної ареактівності діти першого року життя хворіють на скарлатину вкрай рідко.
Основний шлях передачі скарлатини – повітряно – крапельний. Контагіозний індекс орієнтовно (не враховуються стерті та інапарантная форми) становить 40 %. Хворий скарлатиною заразний з самого початку хвороби. Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі зі стертою формою скарлатини та іншими формами стрептококової інфекції.
Морфологічні зміни при скарлатині обумовлені дією самого збудника і його токсинів. Вхідні ворота стрептокока – слизова оболонка мигдаликів, глотки, ранова і опікова поверхні. Місцево визначаються набряк, гіперемія, лейкоцитарна інфільтрація тканин. Відзначається катаральне, гнійне або некротичні запалення.
Фіксація збудника супроводжується місцевим запаленням і регіонарним лімфаденітом, званими первинним скарлатинозного комплексом. Потім йде всмоктування токсину, яке призводить до інтоксикації і появи типовою скарлатинозной висипки. Висип мелкоточечная на тлі вираженої гіперемії шкіри.
Мікроскопічно визначаються периваскулярная інфільтрація і помірний набряк дерми, епідерміс просочується ексудатом, починається паракератоз і великими пластинами відторгається роговий шар. У внутрішніх органах (нирках, міокарді, печінки) – дистрофічні зміни і інтерстиціальні лімфогістіоцитарні інфільтрати, що супроводжуються порушеннями мікроциркуляції. Можливі розлади кровообігу в головному мозку в нейронах.
Розвиток клінічних проявів скарлатини пов’язано з токсичною і аллергизирующим впливом стрептокока.
З вхідних воріт, де стрептокок викликає запальні зміни, по лімфатичних шляхах і поверхневим судинах він проникає в регіонарні лімфатичні вузли, в крові з’являються токсичні субстанції ? – гемолітичного стрептокока, які впливають на серцево-судинну, нервову та ендокринну системи. Організм відповідає токсичним синдромом, септичними і алергічними проявами. Всі три лінії патогенезу скарлатини є взаємопов’язаними.
У результаті перенесеної скарлатини виробляється стійкий антитоксичний імунітет, загальний до всієї А групі ? – гемолітичних стрептококів. Антимікробний імунітет менш стійкий і типоспецифичен. Раннє застосування для лікування пеніциліну перешкоджає формуванню антитоксичну імунітету, що може призводити до повторних захворювань на скарлатину.
Середні при скарлатині терміни інкубаційного періоду 2-7 днів можуть зменшуватися до декількох годин або збільшуватися до 12 діб.
Початок захворювання гострий з підйомом температури тіла, появою болю в горлі при ковтанні, головного болю і специфічної рожевої точкової висипу на гиперемированной шкірі. Висип локалізується на щоках, тулуб, руках і ногах. При цьому відзначається характерний блідий носогубний трикутник (трикутник Філатова), вільний від висипки. У природних складках шкіри (внизу живота, пахвових западинах, ліктьових згинах і пахових областях) висип більш насичена. Окремі елементи висипу можуть мати вигляд дрібних бульбашок, наповнених прозорою або мутнуватою рідиною. Дермографізм переривчастий і слабовираженний. Відзначається підвищена проникність капілярів, що виявляється при накладенні джгута. Висип тримається 3-7 днів і після зникнення не залишає пігментації, однак до кінця першого – початку другого тижня на її місці виникає лущення отрубевидного характеру. На пальцях рук і ніг у вільного краю нігтів з’являються тріщини шкіри, які поширюються на долоню і підошву і супроводжуються пластинчастим лущенням. У ротоглотці спостерігається типова для захворювання картина: яскрава відмежована гіперемія мигдалин, дужок, язичка, яка не поширюється на слизову оболонку твердого піднебіння, точкова енантема, яка може набувати геморагічний характер. Така картина, за висловом Н. Ф. Філатова, нагадує « пожежа в зіві» або « палаючу ангіну».
Для скарлатини характерна інтоксикація, що залежить від тяжкості захворювання, яка проявляється млявістю, головним болем, підвищенням температури тіла до 40 ° С, повторної блювотою, іноді збудженням, маренням, судомами, менінгеальними симптомами.
Особливостями сучасного перебігу скарлатини є нормальна температура тіла і мінімальні прояви інтоксикації. Можуть бути прояви з боку серцево-судинної системи (« інфекційне серце») у вигляді незначного розширення відносних меж серця, систолічного шуму, приглушення тонів і брадикардії. Ці зміни зберігаються протягом 2-3 тижнів і зникають безслідно. З боку периферичної крові відзначається лейкоцитоз нейтрофільного характеру із зсувом вліво, ШОЕ прискорена.
Скарлатина, по А. А. Колтипіна, класифікується за типом, тяжкості і перебігу захворювання.
Розрізняють типову, що протікає з усіма характерними симптомами, і атипову форми захворювання. До атипових відносять такі форми захворювання: стерту (якнайлегшу), екстрафарінгіальную (ангіна відсутня, але може бути слабо виражена гіперемія слизової оболонки ротоглотки), геморагічну і гіпертоксичну.
В останні роки скарлатина в переважній більшості випадків протікає в легкій і рідше в среднетяжелой формі. Важкі форми практично не зустрічаються.
Перебіг скарлатини може бути гладким (2-3 тижні без алергічних хвиль і ускладнень) і негладким (з алергічними або септичними ускладненнями). Можуть виникати рецидиви, пов’язані з реинфекцией або суперінфекцій стрептококом нового типу.