Тема : “ДО НАС ПРИЙШЛА КАРТИНА” (використання картини у педагогічній роботі)

Дата і час проведення: 21.10.2020 року о 13.15 год

Категорія слухачів: вихователі

Хто проводить: вихователь-методист

Методи проведення: еврестична бесіда, дискусія

Завдання: розширити знання вихователів про прийоми роботи із картиною

Хід консультації:

• Міні-лекція

Щодня вихователь використовує у своїй професійній роботі наочний матеріал, пам’ятаючи, що мислення в дітей дошкільного віку наочно-образне. Доцільність та продуктивність цього дидактичного принципу не викликає сумніву. Яскравості та виразності набуває будь-який фрагмент педагогічного впливу за наявності картини. Вона посідає почесно-центральне місце в груповій кімнаті, збирає навколо себе зацікавлених, мало-помалу впускає у свій світ допитливих, запрошує ввійти у зображений сюжет охочих, дивує вигадливих перетворенням зображень площинних у об’ємні, а всіх разом – заохочує до запитань, розповідання, описування, переказування, пригадування асоціативних пригод з власного досвіду тощо. Та звідки прийшла, де взялася ця картина-чарівниця, картина-загадка, картина-співрозмовниця?

Зупинімося на прийомах, що будують місток, через який дитина «ввійде» в картину. Такі прийоми в педагогічній роботі не є другорядними, бо вони здатні створити такий ефект появи ілюстративної форми, яка зацікавить своєю незвичністю, новизною, чарівністю, викличе в дітлахів емоційне захоплення, максимально активізує мовлення. Педагогам відомо багато шляхів „входження” картини в групову кімнату, окремі з них набули поширення й використовуються впродовж багатьох років (прийшла лялька, хтось стукає в двері, принесли тощо), а інші залишаються в затінку. Наведімо приклади деяких прийомів.

Прийом перший. Картину розміщують у груповій кімнаті на мольберті до приходу дітей і накривають тканиною (барвиста чи однотонна хустка, „плащ чарівника” тощо). Вона, як усе нове, викликає інтерес дітей, які, намагаючись дізнатися, що від них приховано, піднімають кути покривала. Вихователю не варто стримувати дітей, робити їм зауваження, однак цікаво стежити за розвитком подій, не погоджуючись на прохання дітей передчасно зняти покривало. Така позиція підвищує дитячий інтерес. Серед дошкільників виокремлюється найсміливіший і піднімає покривало так високо, що видно більшу частину картини, а то й зовсім розкриває її. Можливо, з необачності штовхає і звалює мольберт і картину додолу. Реакція дітей різна, проте є спільне для „винуватців”: острах, ніяковість, намагання усунутися, відсторонитися від вчинку („То не я...”, „Вона сама впала...”, „А мене Женя штовхнув...” ). Це прояв дитячого досвіду – вихователь буде невдоволена, зробить зауваження, а то й покарає. Звернімося до плану педагога, де в частині «Заняття. Розглядання картини…» зазначено як одне із завдань „Викликати інтерес дітей до картини...”. Завдання успішно виконано, бо діти активно, неприховано, відверто проявили запланований інтерес, а що не в той спосіб, що передбачувала педагог, то не дитяча провина. Необхідний штрих, який варто додати дорослому до цієї ситуації, - висловити свої припущення, що саме так сталося через природний зростаючий інтерес до невідомого і запропонувати поставити картину на місце для зручного розглядання всіма, хто бажає.

Прийом другий. Картину вихователь ховає у груповій кімнаті чи іншому приміщенні, що доступне для дітей, однак залишає мітки, що вказують на шлях пошуку. Наприклад, розкладає площинні зображення відбитків слідів різного кольору в залежності від сезонного змісту картини (білі – зима, зелені – весна, жовті – осінь, червоні – літо). До картини осінньої тематики ведуть лише жовті сліди, а інші – заплутують. Пошук правильного напряму відбувається через припущення, вгадування, зіставлення фактів. Помилково обраний колір слідів дає можливість їх вилучити, що збільшує шанси віднаходження схованки. Як підказка може використовуватися загадка, вірш, музична композиція, прикмети та різні ознаки, що наводять на роздуми про конкретну пору року. Такий пошук є своєрідним налаштуванням дітей на тематику зображеного. Процес пошуку і знаходження картини набуває обрисів гри, що уприємнює малюків.

Прийом третій. Картина у груповій кімнаті відкрита для споглядання, проте педагог не акцентує на ній увагу, коротко відповідаючи на питання дітей з приводу появи нового об’єкта. Такий прийом дає можливість кожному дошкільнику самостійно протягом будь-якого часу розглядати зображення. Когось зацікавили асоціативні зображення, і емоційна пам’ять пробудила бачене раніше, хтось знаходить аналогію з власними спостереженнями і деякий час перебуває у їхньому полоні, „мандруючи” по картині, хтось буде водити пальчиком, граючись та розмовляючи з персонажами. Ось дві дівчинки про щось перемовляються, підходять ближче до картини і зупиняються поблизу, періодично поглядаючи на неї. А захоплений будівництвом корабля хлопчик з протилежного кінця кімнати ковзнув поглядом по зображенню і знову поринув у свої справи. На все це дитина має право, і то не її провина, що інтерес, якого очікує педагог, мінімізований, вірші про зображені об’єкти не відразу пригадуються, ознаки плутаються. Не може всім дітям однаково подобатися зміст зображеного, сколихнути однакової сили емоції, викликати однакові асоціації.

Згадаймо себе у картинній галереї або на виставці. Кожен обирає і об’єкт, і час його споглядання, і тривалість перебування поруч. У когось виникнуть запитання до екскурсовода, щоб поповнити чи розширити інформацію, висловити захоплення, а хтось байдужим вийшов, думаючи про своє. Сприймімо як належне індивідуальну реакцію дітей. А початок колективного розгляду картини може бути відтягнений у часі, бо куди важливіше запитати кожного, що він знайшов для себе цікавого, показати те, що не помітив, дати завдання дошукатися деталей, що, на перший, погляд другорядні.

Прийом четвертий. Попередньо педагог поміщає картину за штору, за шафу чи в інше місце, звідки вона буде „випливати”, „виїжджати”. Такий ефект досягається завдяки визначенню зручних точок опори для рухомого закріплення на них пластмасової слизької нитки, що використовується для риболовлі (волосінь). Один кінець міцно кріпиться до картини, інший – знаходиться біля вихователя, який, непомітно змотуючи волосінь та не торкаючись репродукції руками, витягає її зі схованки. Розділімо з дітьми їхні емоції: захоплення, здивування від чарівності „виїзду” картини. Інтерес до неї забезпечено. Наступне завдання педагога – не втратити його, динамічно продовжити ознайомлення з сюжетом.

Прийом п’ятий. Незвична поява картини можлива теплої пори року, коли можна відчинити вікна і, якщо ваша групова кімната знаходиться на першому поверсі, за домовленістю колега спускає на стрічках картину з другого поверху. А в цей час діти знаходяться біля вікна, споглядаючи природні пейзажі, бесідуючи з вихователем, який за змістом наближає їх до сюжету картини. З чим можна порівняти захоплення дітей, коли картина, як у казці, спускається нібито з неба?

• Творче завдання: розробити конспект заняття на ознайомлення із будь-якою репродукцією картини

  Додаток 1

до листа МОН України

     від 20.05.2015 р. № 1/9-249

 

Інструктивно-методичні рекомендації

«Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах

у 2015/2016 навчальному році»

            Організація освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2015/2016  навчальному році здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базового компоненту дошкільної освіти, Концепції Національно-патріотичного виховання дітей та молоді, інших нормативно-правових актів.

          Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305,  навчальний  рік  у  ньому розпочинається 1 вересня і закінчується 31 травня.  З 01 червня по 31 серпня триває літній оздоровчий період, під час якого освітня робота формується відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України.

          Орієнтовно, загальна тривалість канікул, під час яких заняття з вихованцями не проводяться, складає 115 днів: літні – 90 календарних днів, осінні – 5 календарних днів, зимові – 10 календарних днів, весняні – 10 календарних днів. У період канікул з дітьми проводиться фізкультурно-оздоровча і художньо-естетична робота.    

          Діяльність дошкільного  навчального  закладу регламентується планом  роботи на навчальний рік і літній оздоровчий період, що схвалюється педагогічною радою закладу та затверджується його керівником. Зміст  навчально-виховного  процесу в закладі   визначається   Базовим   компонентом  дошкільної освіти відповідно до чинних програм розвитку дітей, у тому числі  з особливими освітніми потребами,  рекомендованих (схвалених) Міністерством освіти і науки України  (додаток 2).

       Інформація про рекомендовані Міністерством освіти і науки України до використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів  програми та іншу навчальну літературу подається у Переліку навчальної літератури,  який щорічно оновлюється та розміщується на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua). 

У 2015/2016 навчальному році чинними є  комплексні та парціальні освітні програми, наведені у додатку 2.

           Педагогічний колектив дошкільного навчального  закладу, з урахуванням специфіки його діяльності (типу закладу),  має право самостійно визначати, які із чинних освітніх програм обрати для повнішої реалізації базового інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. Щоб цей вибір був виправданий, мотивований потребами і можливостями навчальних закладів і відповідав інтересам вихованців та їхніх родин,   керівники дошкільних навчальних закладів і методисти мають інформувати свої педагогічні колективи про чинні програми, методичну літературу до них   та виносити  на обговорення питання про вибір програм на педагогічну раду перед початком кожного навчального року.           

 Допускається побудова освітнього процесу у дошкільних навчальних закладах за кількома програмами. Це дозволяє повніше врахувати інтереси, бажання, потреби, нахили вихованців, потенційні можливості педагогів, запити батьків задля своєчасного цілісного розвитку особистості дошкільника.

           На основі   Базового компоненту дошкільної освіти і обраних освітніх програм  змісту освіти, Концепції Національно-патріотичного виховання дітей та молоді, з урахуванням актуальної суспільно-політичної, соціально-економічної, екологічної ситуації в країні та з метою підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її поступального інноваційного розвитку, у 2015/2016 навчальному році пропонуються такі змістові напрями:

- патріотичне виховання; 

- екологічне виховання;

- формування основ здорового способу життя;

-  комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільників.

Колектив закладу також може проектувати свою діяльність на новий навчальний рік з опорою на запропоновані вище орієнтири, або замінювати їх чи доповнювати більш актуальними  для себе. 

          Не  слід обмежувати ініціативу вихователя у виборі форм організації   освітнього процесу. Від  вихователів вимагається  уміння  розподілити  у часі діяльність малюків різних вікових підгруп, забезпечити особистісно- орієнтований, диференційований, індивідуальний, діяльнісний, інтегрований, ігровий та інші сучасні підходи до організації дитячої життєдіяльності у дошкільному навчальному закладі.

Ефективність освітнього процесу значною мірою залежить  від  дотримання розпорядку дня, раціонального поєднання і чергування в ньому різноманітних форм роботи з дітьми, доцільної організації рухового, санітарно-гігієнічного режимів та інших чинників. Можливість відходити від жорсткої регламентації в побудові розпорядку дня не  дає  право  зловживати  часом,  відведеним на прогулянки, сон, харчування, ігри, на користь занять, що передбачені розпорядком дня у спеціально відведені години для організованої навчально-пізнавальної діяльності і гурткової роботи.

Складаючи розклад занять, необхідно враховувати гранично допустиме навчальне навантаження на дитину, що встановлено наказом МОН України      від  20.04.2015 № 446 «Про затвердження  гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності». Також, слід  дотримуватися домірних віку норм тривалості занять, передбачати раціональне чергування  видів  діяльності на кожному з них (розумова, рухова, практично-прикладна) та  доцільне використання  місць  для проведення занять (зокрема, спортивної і музичної зали, студійних кімнат, плавального басейну, ігрового, фізкультурного майданчика тощо). 

Організована   навчально-пізнавальна  діяльність  дітей  у  формі  занять планується  переважно на першу половину дня. Допускається  проведення  деяких  занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури (зокрема, з плавання), образотворчої діяльності тощо. Такий підхід дозволяє більш рівномірно  розподілити інтелектуальні, психоемоційні й фізичні навантаження на дітей упродовж дня, ефективніше використати періоди максимально високої розумової активності й працездатності для засвоєння складнішого програмового матеріалу, підвищення продуктивності інтелектуальної діяльності.       

         Методичні служби всіх рівнів мають надавати працівникам дошкільних навчальних закладів дієву допомогу з питань організації освітнього процесу в   закладах, у тому числі в інклюзивних групах,    використовуючи різноманітні форми методичної роботи з  педагогічними кадрами (конференції, семінари, семінари-практикуми,  методичні об'єднання, тренінги, ділові  ігри,  конкурси,  виставки, консультації, школи передового досвіду тощо). Рекомендується  активне залучення до патріотичного виховання дітей:  учасників бойових дій на Сході України, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію.

   Важливим компонентом  системи дошкільної освіти є якість управління.  Взаємовідносини/співпрацю на рівні дошкільного навчального закладу і   місцевого органу управління освітою, в юрисдикції якого перебуває даний заклад,   важливо вивести  із площини тотального контролю й авторитаризму рішень з боку управлінь та перейти на рівень довіри, взаєморозуміння, співробітництва з метою вивчення реального стану освітньої роботи й надання своєчасної компетентної допомоги педагогічним колективам, підвищення фахової компетентності та професійної майстерності педагогів.

Слід посилити роль педагогічної ради як колегіального органу управління, виносити на її розгляд та обговорення важливі питання матеріально-технічного, програмно-методичного, навчально-дидактичного, ігрового забезпечення освітнього процесу, його технологічності (оптимізації планування, системності й варіативності організації і змістового наповнення освітнього процесу, змін в організації дитячої життєдіяльності, запровадження тестових і діагностичних методик вивчення стану розвитку вихованців та ін.), організації дослідно-експериментальної роботи на базі дошкільного закладу тощо. Потребує оптимізації й співпраця дошкільного закладу в управлінських питаннях із батьківськими комітетами, громадськими організаціями.

 Оскільки діяльність закладів розгортається переважно у практичній площині, то першочерговим завданням стає підвищення якості науково-методичного супроводу, а відтак посилюється увага до діяльності методичних кабінетів. Методичні кабінети дошкільних навчальних закладів слід  перетворювати із сховищ методичної літератури і численних методичних, дидактичних матеріалів на лабораторії педагогічної майстерності і школи передового досвіду, постійно діючі консультативні пункти як для педагогів, так і для батьків вихованців. На їхній базі мають постійно розгортатися різні форми інтерактивної взаємодії дорослих суб`єктів освітнього процесу, а тому, крім консультацій, варто частіше організовувати майстер-класи із залученням кращих педагогів, науковців-новаторів, тренінги і практикуми, мозкові штурми, рольові й ділові ігри для педагогів і батьків тощо, в тому числі із застосуванням Інтернет-ресурсів (наприклад, у режимі он-лайн).

       Ефективним засобом активізації творчого потенціалу педагогів, стимулом до їхнього професійного саморозвитку й самоосвіти, а відтак і оновлення системи форм методичної роботи з кадрами є залучення вихователів, музичних керівників, інструкторів з фізичної культури, психологів, корекційних педагогів до оволодіння технологіями психолого-педагогічного проектування, організації освітньої роботи з дітьми на засадах особистісно орієнтованого, діяльнісного, інтегрованого підходів і налагодження тісної взаємодії між дітьми, педагогами і  батьками. 

 

Директор департаменту                                                                  Ю. Г. Кононенко

 

Професійне мовлення педагогів

(консультація для вихователів)

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі ви-моги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. 

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

• якість мовного оформлення мовлення;

• ціннісно-особистісні установки педагога;

• комунікативна компетентність;

• чіткий вибір інформації для створення вислову;

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.